КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МЕНЕДЖЕРІВ У КИТАЇ: ЕВОЛЮЦІЯ В МЕЖАХ СИСТЕМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі управлінського людського капіталу в соціально-економічному розвитку Китаю, а також посиленням значення професійного самовдосконалення як ключової умови управлінської ефективності в умовах швидкої трансформації системи професійної підготовки під впливом глобалізації, цифровізації та регіональної диференціації. Проблема, порушена у статті, полягає в недостатній концептуалізації професійного самовдосконалення менеджерів у Китаї як історично змінного явища, зокрема в контексті моделей підвищення кваліфікації, що відрізняються в материковому Китаї, Гонконзі та Макао, й поєднують традиційні культурні засади з сучасними управлінськими парадигмами.

Шляхи розв’язання окресленої проблеми ґрунтуються на історико-порівняльному та системному аналізі еволюції професійної підготовки менеджерів у Китаї з інтеграцією педагогічного, управлінського та соціокультурного підходів, а також на вивченні того, як конфуціанські освітні цінності, соціалістична ідеологія та глобальні стандарти менеджменту спільно формували уявлення про професійне самовдосконалення на різних історичних етапах і в різних регіональних контекстах. Методологія дослідження охоплює історико-генетичний аналіз, порівняльний аналіз і концептуальне моделювання, що уможливлює виокремлення ключових етапів, домінантних ідей і структурних компонентів професійного самовдосконалення в системі професійної підготовки Китаю, а також уточнення регіональної специфіки Гонконгу та Макао як гібридних освітньо-управлінських просторів.

Результати дослідження засвідчують, що концепція професійного самовдосконалення менеджерів у Китаї еволюціонувала від морально орієнтованої моделі, зосередженої на самодисципліні та колективній відповідальності, до багатовимірної системи, що акцентує безперервне навчання, професійну мобільність, інноваційну спроможність і саморегуляцію в межах інституційних систем підготовки, тоді як у Гонконзі та Макао переважають більш ринково орієнтовані, гнучкі та компетентнісні інтерпретації, сформовані під впливом західних освітніх традицій. У висновках обґрунтовано, що професійне самовдосконалення виступає не лише індивідуальною управлінською стратегією, а й системним механізмом, інтегрованим у політику професійної підготовки, організаційні культури та регіональні моделі врядування, що має практичне значення для модернізації управлінської освіти та для міжнародних порівняльних досліджень у сфері професійної освіти.