ВИКОРИСТАННЯ ПАРТИСИПАТИВНОГО ПІДХОДУ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
DOI:
https://doi.org/10.34142/23128046.2026.60.23Ключові слова:
партисипативний підхід, навчально-пізнавальна діяльність, викладач, студент, взаємодія, організація, коледжі, університетиАнотація
У статті визначено особливості використання партисипативного підходу під час організації навчально-пізнавальної діяльності студентів європейських країн (Італія, Велика Британія, Франція). З’ясовано, що партисипативне навчання як особистісно-орієнтоване, дозволяє досить точно передати думки кожного учасника, розвиває розуміння через його інтерактивну, рефлексивну та залучену позицію. Мета такого навчання полягає не стільки в отриманні нових знань, а насамперед у зміні соціальної реальності, в якій організується навчально-пізнавальна діяльність.
Наголошено, що при організації навчально-пізнавальної діяльності в європейських університетах використовується такий педагогічно цінний прийом, як «споглядальне мислення», що поєднаний з партисипативним підходом, який заохочує саморефлексію, обмін досвідом та взаєморозуміння між студентами та викладачем. Установлено, що використання партисипативного підходу в навчально-пізнавальній діяльності масово залучає студентів до проєктування, виконання та оцінювання свого навчання, діалогу в малих групах, взаємної оцінки та проведення практичних досліджень, що спрямовані на покращення критичного мислення, мотивацію та формування у студентів практичних навичок, переходячи від пасивного сприйняття матеріалу до відповідальності.
Визначено професійні та особисті якості, якими повинен володіти викладач для успішного використання партисипативного підходу в навчально-пізнавальній діяльності студентів закладів вищої освіти провідних країн світу.
До особливостей реалізації партисипативного підходу під час організації навчально-пізнавальної діяльності студентів провідних країн світу віднесено: активне залучення студентів до обговорення та спільного конструювання знань, проведення інтерв’ю, опитування, створення і маркування карт, діаграм та малюнків, співпрацю, обмін ідеями, вирішення практичних і реальних життєвих проблем; досягнення змін учасників навчального процесу на трьох рівнях: індивідуальному, груповому та організаційному; використання активних форм та методів організації зазначеної діяльності; спеціальну підготовку викладачів коледжів та університетів; виконання викладачами вищої школи функцій контролера, менеджера, фасилітатора та деякі інші
Завантажити
Посилання
Coin, F. (2023). The Participatory research as an evaluation method for enactive teaching: An example of classroom implementation. Formazione & Insegnamento, 21(2), 90–99. https://doi.org/10.7346/-fei-XXI-02-23_12
Coyne, I., & Carter, B. (2018). Being participatory: Researching with children and young people. Co-constructing kno-wledge using creative techniques. Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-319-71228-4
Galvin, K. & Todres, L. (2007). The creativity of “unspecialisation”: a contemplative direction for integrative scholarly practice. Phenomenology & Practice, 1(1), 32–45. https://doi.org/10.29173/pandpr19804
Gendlin, E. T. & Hendricks, M. (2004). Thinking at the edge (TAE) steps. The Folio, 19(1), 12–24.
Gibbs, J., Hartviksen, J., Lehtonen, A. & Spruce, E. (2021). Pedagogies of inclusion: A critical exploration of small-group teaching practice in higher education. Teaching in Higher Education, 26(5), 696–711. https://doi.org/10.1080/13562517.2019.1674276
Hart, T. (2004). Opening the Contemplative Mind in the Classroom. Journal of Transformative Education, 2(1), 28–46. https://doi.org/10.1177/1541344603259311
McConlogue, T. (2020). Assessment and Feedback in Higher Education: A Guide for Teachers. London : UCL Press. https://doi.org/10.14324/111.9781787353640
Moiso, D. R. (2023). Teacher as facilitator: how to improve your lessons with facilitation. SessionLab. URL : https://www.sessionlab.com/blog/teacher-as-facilitator/
Participatory Education (n. d.). URL : https://participedia.net/method/participatory-education
Rossi, P., Prenna, V., Giannandrea, L. & Magnoler, P. (2013). Enactivism and Didactics. Some Research Lines. Education Sciences and Society, 1(4), 40–57.
Seibert, S. A. (2021). Problem-based learning: A strategy to foster generation Z’s critical thinking and perseverance. Teaching and Learning in Nursing, 16(1), 85–88. https://doi.org/10.1016/j.teln.2020.09.002
Solloway, S. (2000). Contemplative practitioners: Presence or the project of thinking gaze differently. Encounter: education for meaning and social justice, 13(3), 30–42.
Tisdall, E. & Punch, S. (2012). Not so ‘new’? Looking critically at childhood studies. Children`s Geographies, 10(3), 249–264. https://doi.org/10.1080/14733285.2012.693376
Valtonen, T., Leppänen, U., Hyypiä, M. et al. (2021). Learning environments preferred by university students: a shift toward informal and flexible learning environments. Learning Environments Research, 24, 371–388. https://doi.org/10.1007/s10984-020-09339-6
Zhang, B. (2021). A Comparison between Pedagogical Approaches in UK and China. Journal of Comparative & International Higher Education, 13(6), 232–242. https://doi.org/10.32674/jcihe.v13i5.2629
Жуков В. П. Реалізація партисипативного підходу в процесі підготовки майбутніх учителів предметів мистецького циклу в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Теорія та методика навчання та виховання. 2025. № 59. С. 148–160. https://doi.org/10.34142/23128046.2025.59.10
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
