СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглиблення наукових уявлень про структурну організацію саморегуляції спортивної діяльності, психологічна природа якої визначається взаємодією особистісних властивостей спортсмена, умов тренувального та змагального процесів, способів керування власною активністю й результатів її здійснення. Інтенсивність спортивних навантажень, мінливість змагальних ситуацій і підвищені вимоги до психологічної готовності потребують теоретичного осмислення особистісних можливостей регуляції, оскільки ефективність спортивних дій залежить також від функціональної узгодженості психологічних характеристик спортсмена.

Дослідження саморегуляції спортивної діяльності конкретизують її структурно-функціональні, процесуальні та індивідуально-психологічні характеристики, водночас подальшого обґрунтування потребує взаємозалежність мотиваційних, когнітивних, вольових, ресурсних і рефлексивних утворень.

Мета дослідження – теоретико-методологічне обґрунтування психологічної природи та закономірностей структурної організації саморегуляції спортивної діяльності на засадах структурно-інтегративного підходу, визначення змістової своєрідності й функціональної взаємозалежності особистісних концептів, характеру їхньої взаємодії із зовнішніми та внутрішніми умовами тренувальної і змагальної діяльності, особливостей організації регулятивного процесу та його особистісних і діяльнісних результатів шляхом розроблення авторської концептуальної моделі.

Методи дослідження. У дослідженні застосовано методи системного та структурно-функціонального аналізу, наукової абстракції, теоретичного синтезу, узагальнення й концептуального моделювання. Їх використання спрямовувалося на з’ясування психологічної природи особистісної регуляції спортивної діяльності, визначення змістової своєрідності п’яти особистісних концептів та характеру їхньої функціональної взаємозалежності. Водночас концептуальне моделювання забезпечило побудову інтегративної моделі особистісної регуляції спортивної діяльності з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов, регулятивного процесу та його результатів.

Висновки. Теоретико-методологічний аналіз обґрунтовує доцільність дослідження саморегуляції спортивної діяльності в системі особистісної регуляції, що поєднує індивідуальні можливості спортсмена, зовнішні та внутрішні умови, регулятивний процес і результати його реалізації.

На засадах структурно-інтегративного підходу розроблено інтегративну модель особистісної регуляції спортивної діяльності, яка охоплює п’ять взаємопов’язаних концептів — мотиваційну самовизначеність, когнітивну усвідомленість, вольову самокерованість, особистісну ресурсність і рефлексивну спроможність. Їхня функціональна взаємодія визначає індивідуальну своєрідність регулятивної активності спортсмена, водночас її результати характеризуються особистісними, діяльнісними та соціально-психологічними проявами.