РЕФОРМА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УКРАЇНІ ТА ПРОБЛЕМИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу правового регулювання працевлаштування осіб з інвалідністю в Україні в умовах реформування відповідного механізму. Наголошено, що дієве забезпечення права на працю осіб з інвалідністю є обов’язковою умовою їхньої соціальної інтеграції, економічної самостійності та забезпечення рівних можливостей у суспільстві. Досліджено зміни, запроваджені Законом України № 4219-IX, зокрема трансформацію підходів до виконання нормативу робочих місць, заміну адміністративно-господарських санкцій на цільовий внесок, а також впровадження нових інституційних форм підтримки зайнятості осіб з інвалідністю, включаючи підприємства трудової інтеграції та захищеного працевлаштування. Окрему увагу приділено аналізу проблем практичної реалізації реформи. Встановлено, що значна частина підзаконних нормативно-правових актів, необхідних для забезпечення функціонування нової моделі, поки не ухвалена, що зумовлює неповноту правового регулювання. Проаналізовано неузгодженість підходів до визначення середньооблікової кількості штатних працівників для цілей виконання нормативу та розрахунку внеску, що призводить до різного обчислення одного й того самого показника залежно від мети застосування. Показано, що включення економічно неактивних працівників до розрахунку нормативу за одночасного їх неврахування при визначенні фонду оплати праці створює дисбаланс і спричиняє непропорційне фінансове навантаження на роботодавців. Досліджено правові наслідки відсутності затверджених форм звітності щодо сплати внеску, неврегульованості механізмів підтвердження статусу підприємств трудової інтеграції та захищеного працевлаштування, а також недостатньої конкретизації критеріїв і меж розумного пристосування. Окремо наголошено на необхідності узгодження спеціальних галузевих норм про виконання нормативу із новою моделлю правового регулювання та формування переліку посад і робіт із важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, що не враховуються при обчисленні нормативу. Зроблено висновок, що попри прогресивний характер законодавчих змін, їхня реалізація має фрагментарний і несистемний характер, що може негативно вплинути на досягнення цілей реформи. Обґрунтовано необхідність невідкладного ухвалення підзаконних нормативно-правових актів, забезпечення узгодженості правового регулювання та формування єдиного підходу до застосування однакових норм залежно від мети їх використання.