ЦИФРОВІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ТА ГІБРИДНОЇ РОБОТИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз правового регулювання дистанційної та гібридної роботи в умовах цифровізації трудових відносин. Обґрунтовано, що впровадження інформаційно-комунікаційних технологій зумовлює трансформацію традиційних підходів до організації праці, що особливо актуалізується в умовах воєнного стану в Україні. Досліджено сутність та правову природу дистанційної і гібридної роботи, визначено їх характерні ознаки та місце в системі сучасних трудових правовідносин. Проаналізовано чинне законодавство України, зокрема положення Кодексу законів про працю України та новели, запроваджені Законом України від 27.03.2025 № 4339-IX, що спрямовані на вдосконалення правового регулювання дистанційної праці. Особливу увагу приділено проблемам реалізації трудових прав працівників уцифровому середовищі, зокрема питанням обліку робочого часу, забезпечення права на відпочинок, визначення меж контролю роботодавця, а також кваліфікації правовідносин.Проаналізовано сучасну судову практику та окреслено її роль у формуванні підходів до правозастосування. На основі проведеного дослідження визначено ключові проблеми правового регулювання дистанційної та гібридної роботи, а також сформульовано напрями його вдосконалення з урахуванням європейських стандартів, зокрема необхідність нормативного закріплення гібридної форми зайнятості, впровадження права на відключення, удосконалення механізмів обліку робочого часу та розвитку електронного трудового права. Зроблено висновок про те, що ефективне правове регулювання дистанційної та гібридної роботи є важливою умовою забезпечення балансу між гнучкістю трудових відносин і гарантіями прав працівників, а також сприяє адаптації ринку праці до сучасних викликів цифрової економіки. Окремо акцентовано увагу на необхідності забезпечення належного рівня правової визначеності у сфері цифрових трудових відносин, що передбачає удосконалення механізмів правового захисту працівників, адаптацію національного законодавства до умов цифрової трансформації та посилення ролі судової практики у формуванні єдиних підходів до вирішення трудових спорів. Підкреслено, що подальший розвиток правового регулюваннядистанційної та гібридної роботи має здійснюватися з урахуванням принципів соціальної справедливості, правової визначеності та пріоритету прав людини, що відповідає сучасним тенденціям розвитку трудового права в умовах глобалізації та євроінтеграції