ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ ВИКРИВАЧІВ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ В УКРАЇНІ

Анотація

Сучасний розвиток антикорупційної політики та зростання ролі механізмів громадського контролю зумовлюють підвищену увагу до проблеми правового захисту осіб, які повідомляють про корупційні правопорушення. Особливої актуальності набуває забезпечення трудових прав викривачів, оскільки саме у сфері трудових правовідносин вони зазнають найбільшого ризику негативного впливу, включаючи репресії, дискримінацію та інші форми тиску. Предметом дослідження є міжнародні стандарти захисту викривачів, їх зміст і правова природа, а також особливості їх імплементації у національну правову систему України. Особлива увага приділяється трудовому виміру правового статусу викривачів, визначенню кола осіб, які підлягають захисту, та гарантіям запобігання негативним заходам впливу у сфері праці. У результаті дослідження встановлено, що міжнародні стандарти захисту викривачів мають комплексний характер і поєднують інституційні, процедурні та матеріально-правові гарантії. Водночас формальна відповідність національного законодавства цим стандартам не забезпечує їх повноцінної реалізації, що проявляється у розриві між нормативним регулюванням та практикою його застосування. Визначено, що ключову роль у подоланні цього розриву відіграє судова практика, яка конкретизує зміст законодавчих гарантій та формує підходи до оцінки правомірності дій роботодавців. Разом із тим виявлено проблеми ефективності захисту, зокрема обмеженість компенсаційних механізмів і недосконалість процедур реалізації прав викривачів. Узагальнення отриманих результатів свідчить, що захист трудових прав викривачів є складним правовим інститутом, ефективність якого залежить від узгодженості міжнародних стандартів і національної судової практики, що забезпечує належний рівень гарантування їх прав в Україні.