ВІЙСЬКОВІ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Анотація

У статті досліджується поняття «військове кримінальне правопорушення» крізь призму чинного кримінального законодавства України та доктринальних підходів, а також узагальнюється зарубіжний досвід його кримінально-правової оцінки. Автор звертає увагу на зростання актуальності проблеми в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України та дії воєнного стану, що супроводжується збільшенням кількості кримінальних правопорушень серед військовослужбовців, зокрема самовільного залишення військової частини та дезертирства. Проаналізовано особливості військових кримінальних правопорушень як окремої категорії протиправних діянь, що посягають на встановлений порядок несення і проходження військової служби та безпосередньо впливають на стан дисципліни, бойову готовність і обороноздатність держави. Виявлено, що чинне законодавство України не забезпечує уніфікованого розуміння поняття військового кримінального правопорушення, що ускладнює кваліфікацію діянь та призначення справедливого покарання. Проведено порівняльний аналіз англо-американської та романо-германської моделей правового регулювання військових злочинів. Перший підхід робить акцент на фактичній загрозі дисципліні та бойовій готовності, забезпечуючи більшу гнучкість судового розсуду, тоді як другий ґрунтується на пріоритеті закону та детальному нормативному закріпленні складів правопорушень і санкцій, що підвищує передбачуваність кримінально-правових наслідків. На основі компаративного аналізу обґрунтовано доцільність поєднання високого рівня нормативної визначеності романо-германської моделі з обмеженими елементами гнучкості англо-американського підходу для вдосконалення кримінально-правового регулювання в Україні. Запропоновані науково обґрунтовані орієнтири сприятимуть підвищенню ефективності спеціальної превенції, забезпеченню принципів справедливості та гуманності у сфері військових кримінальних правопорушень.