ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАПОБІГАННЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ

Анотація

У статті досліджено теоретико-правові засади та основні напрями діяльності Державної міграційної служби (ДМС) України як суб’єкта індивідуального запобігання кримінальним правопорушенням. Обґрунтовано, що в умовах активізації міграційних процесів, поширення нелегальної міграції, використання підроблених документів і неврегульованості правового статусу окремих категорій іноземців та осіб без громадянства зростає значення превентивної функції ДМС України у забезпеченні безпеки держави й суспільства. Визначено, що індивідуальне запобігання у діяльності ДМС України має персоналізований характер і спрямовується на виявлення осіб, поведінка, правовий статус або соціальні зв’язки яких можуть свідчити про криміногенні ризики. Акцентовано, що така діяльність реалізується шляхом перевірки законності перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, виявлення фактів використання підроблених документів, проведення профілактичної та роз’яснювальної роботи, застосування адміністративно-правових заходів реагування, а також участі у процедурах примусового повернення і видворення. З’ясовано, що ефективність індивідуального запобігання у міграційній сфері залежить від належної міжвідомчої взаємодії ДМС України з Національною поліцією України, Службою безпеки України, Державною прикордонною службою України, органами соціального захисту та іншими суб’єктами профілактики. На підставі узагальнення статистичних і практичних матеріалів доведено, що заходи міграційного контролю, ідентифікації, заборони в’їзду, примусового повернення та видворення є важливими інструментами індивідуальної кримінологічної профілактики. Зроблено висновок, що ДМС України доцільно розглядати не лише як орган адміністративного управління у сфері міграції, а і як важливий елемент системи індивідуального запобігання кримінальним правопорушенням.