ЕВОЛЮЦІЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ: ВІД КНЯЖОЇ ДОБИ ДО СУДОВИХ РЕФОРМ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

Анотація

У статті здійснено комплексний історико-правовий аналіз становлення та еволюції судової системи на українських землях у період від IX до кінця XVI століття. Метою роботи є дослідження трансформації судових інститутів від ранньодержавних форм княжої влади до розгалуженої системи спеціалізованих станових судів Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої. Авторами детально проаналізовано початкову фазу розвитку національного судочинства часів Київської Русі, де судова функція була невід’ємною від адміністративної діяльності князя та його урядників. Особливу увагу приділено періоду XIV–XVI ст., коли українське правове поле стало ареною взаємодії давньоруських традицій із західноєвропейськими юридичними концепціями. Досліджено процес відокремлення правосуддя від адміністрації, що найбільш яскраво проявився у створенні земських судів, які стали першим прикладом незалежної судової гілки на українських теренах. Детально розкрито компетенцію та порядок функціонування гродських (замкових) та підкоморських судів, а також підкреслено живучість інституту копного суду як унікального елемента прямого народовладдя. Проаналізовано роль трьох Литовських статутів у кодифікації тогочасного права та закріпленні процесуальних гарантій, зокрема інститутів апеляції та скарги на суддю Обґрунтовано висновок, що судова система цього періоду, попри станове спрямування, демонструвала високий рівень демократизму через участь шляхти у формуванні судового корпусу та збереження позастанових громадських судів. Матеріали дослідження мають практичне значення для осмислення генези національної правової традиції в контексті сучасної розбудови правової держави в Україні.