МАТРІОТИЗМ. АРХЕТИП ВІДЬМИ У ВІРШІ ЛЮДМИЛИ ГОРОВОЇ «ВРАЖЕ»

Анотація

Актуальність дослідження обумовлена відсутністю наукових розвідок, присвячених аналізу образу відьми у вірші Людмили Горової «Враже». Земля відповідно до концепції культурного екофемінізму є «живим» організмом. Тому доречно простежити нерозривний зв’язок Землі з людською спільнотою в ході еволюції цивілізації. Спільною ознакою релігій є прагнення піклуватися про «Іншого», що породжує моделі етики піклування, квінтесенцією яких є констатація ідеї: насильство не припустимо в сучасному світі. Ідея сприйняття Землі як живої істоти впроваджується в концепції культурного екофемінізму. Це сприяє відродженню енергетичного зв’язку людини з Землею, який було втрачено в ході технологічного розвитку цивілізацій. «Єдність» представлена в різних релігіях. Піклування, відмова від домінування беруть витоки в Архетипах, коли відбувалось вшанування Землі, яка асоціювалась із Матір’ю. Досягненням екофемінізму є реабілітація феномену «відьма», яка серйозно ставиться до відродження схиляння перед природою як репродуктивною системою. Важливим є осмислення репрезентації архетипу Відьма й архетипних культів у віршах Людмили Горовою «Враже» на рівні поетики (повтори, синекдоха). Це дозволяє виокремити емоційну реакцією опору українського народу та віддзеркалення ментального генетичного коду «сили духу», що ґрунтується на історичній пам’яті давніх пращурів. Мета статті полягає в дослідженні поетики вірша «Враже» Людмили Горової як цілісної системи тропів, що формують художній жіночий образ із виразним пафосом застереження про неминучу катастрофу для агресора. Завдання. Реалізація мети потребує осмислення поетики вірша Людмили Горової «Враже» в системі тропів, специфіки сильного жіночого характеру, а також означення ідеї незворотності наслідків «зла», приреченості людини/ народу нести відповідальність за власні дії, неможливості уникнення «відплати» відповідно до законів потойбічних сил, перед якими технічні здобутки людства є слабкими й неефективними. Наукова проблема полягає полягає в необхідності визнання інтуїтивного неприйняття наслідків кризи матеріалістичної логіки, ознаками якої є руйнації через високий розвиток військово-зорієнтованих технологій, виробництво та практики використання сучасної зброї в ХХІ ст.; кризи інститутів влади й соціальних інституцій урегулювання соціальних і політичних міжнародних конфліктів. Інтуїтивне неприйняття породжує естетичний опір у поезії, в якій формуються сучасні жіночі художні образи, що реалізують ідеї перетинів потойбічних енергій і повсякдення, які відроджені з давніх міфологічних і фольклорних кодів. Результати. У ХХІ ст. в українській поезії, яка є етичним опором й активною реакцією мисткині на несправедливі криваві політичні реалії, продемонстровано пафос енергетичних посилів, які мають давні коріння, що доводить: не лише використання сучасних технологій (зброї) застосовується у ході життя людини. Настрій сили архетипу Відьма у віршах розкриває перетин потойбічного та земного. Матріотизм як піклування й емоція патріотизм як відчуття «свого» в архетипі Відьма перетинаються в пластах захисту своєї території, захисту «свого» Дому. Висновки. Відьма навчає культивувати «своє» і боронити «своє». Цей перетин відбувається в момент загострення конфлікту: коли зафіксована загроза і вкрай необхідний «захист». Рекомендації архетипу Відьма є порятунком від ворога / емоційно-ментальним захистом від загарбника в феномені матріотизм.