ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ: ВИКЛИКИ ТА СТРАТЕГІЧНІ ОРІEНТИРИ

Анотація

Розглянуто проблему прогнозування розвитку наукової діяльності в системі неперервної
освіти в умовах сучасних трансформаційних процесів. Наголошено на зростанні ролі наукових
досліджень як інструменту формування обґрунтованих освітніх стратегій і довгострокових про-
гнозів. Проаналізовано теоретико-методологічні засади прогнозування розвитку науки та освіти,
зокрема системний, стратегічний та інші підходи. Визначено основні виклики розвитку наукової
діяльності в системі неперервної освіти, серед яких фрагментарність досліджень, кадрові обме-
ження, необхідність цифрової трансформації та інтеграції науки з освітньою практикою. Окреслено ключові прогностичні тенденції, пов’язані з посиленням міждисциплінарних досліджень, розвитком неперервної освіти та розширенням міжнародної співпраці. Охарактеризовано вплив системи організації наукової роботи в системі безперервної освіти на її результативність і активність всіх учасників освітнього процесу. Обґрунтовано стратегічні орієнтири організації наукової діяльності в системі неперервної освіти, що спрямовані на підвищення її стійкості, якості та відповідності  суспільним потребам.
Зроблено висновок, що організація науково-дослідної роботи в системі неперервної освіти
ґрунтується на комплексному поєднанні концептуальних, організаційних, кадрових, методичних
та інформаційно-ресурсних складових, а також на використанні сучасних методів дослідницького
навчання. На підставі цих складових запропонована структурно-функціональну модель організації
науково-дослідної роботи в системі неперервної освіти.
Такий підхід забезпечує формування дослідницької культури особистості, розвиток наукового
потенціалу здобувачів освіти та сприяє інтеграції освітньої і наукової діяльності в умовах сучасного
суспільства.